Почитав сьогоднішні новини, наче нічого такого і не відбувається, на росії блокують телеграм на додачу до всього вже заблокованого, виють зетвоєнкорости і так далі.

Все це було вже, але чомусь саме сьогодні з’яіилося відчуття наближення до якоїсь розв’язки. Причому це може бути щось особисте що стосується тільки мене або щось більш глобальне. Не думаю що це відчуття якось стосується війни, бо на мою думку нажаль вона триватиме весь цей рік.

Записую свої відчуття, для історії, можливо потім це матиме якийсь сенс, як мінімум буде зрозуміло як відчувається сьогодні.

У всіх сенсах настали темні дні. Так зараз відчуваю. Вночі щось літало, прокидався двічі, другий раз вже о сьомій чи щось так і толком вже не зміг заснути. То сьогодні цілий день тупив. Це прям дуже відчувається коли не виспався, розумові здібності суттево знижаються, складно концентруватися і простіше за все робити автоматичні дії.

Не знаю скільки цей період продлиться, до кінця січня? Більше? Хто зна. Все потроху погіршується, почали вимикати світло і графікі жорсткуваті, але в принципі поки терпимо, і може бути гірше. А може й буде гірше, не знаю. Здоров’я теж щось не дуже, ніяк не відновиться плече.

Поки так.

Головна ціль на цей рік – вижити, та пережити його без суттєвих втрат.

На роботі пауза, то взяв відпустку, днів назбиралося багато, витрачати їх ні на що. Поки йде війна не маю бажання ні кудись їхати ні якось відпочивати, ця відпустка йде на перебування у коматозі та деградації як я це називаю. Ну і трохи часу якщо вийде піде на щось корисне, на мій хоббі проект, та можливо трохи на англійську. Англійська це мій біль, я хочу її вивчити але не можу. Чи то недостатньо хочу, чи то я тупий і неспроможний до мов, чи ще по якійсь причині воно не йде.

Ще маю якість проблеми з концентрацією, складно на чомусь фокусуватися певний час. Коли це стосується роботи або якоїсь цікавої задачі то проблеми з концентрацією немає. А от коли треба зробити щось не дуже обов’язкове, то сісти і зробити це за раз чи два це проблема. Постійно знаходяться більш цікаві заняття, більш пріоритетні, більш важливі. Навіть щось подумскролити важливіше ніж те що треба зробити.

Це одна з причин повільного просування мого хоббі проекту. Все просте вже зробив, далі задачі постають все більш об’ємні про часу та складні. На них треба виділяти 2-3 або навіть більше годин, концентруватися, продумувати логіку і це робити за один раз без відволікань, це мені не дуже вдається. 6 кнопок, з не дуже складною логікою робив вчора цілий день. Реально там ну години 4-5 треба, тобто утричі менше ніж я витратив.

Працюю над відновленням вміння концентруватися та відкидати те що не треба, що не суттєве прямо зараз, ігнорувати негайну потребу перевірити повідомлення, погортати твіттер, або перевірити що нового написали новинні канали у месенджерах.

Ще одна проблема відкладання практично всього. Будь яка ідея або справа що приходить мені у голову і яку можна зробити одразу, відкладається. Деяка логіка у цьому є, багато ідей треба обдумати і вони після обдумування стають непотрібні. Але ж справи треба робити. Вирішив перебрати речі та виставити зайве на олх, вирішив ще тиждень тому і досі нічого не зробив. Вони поклали кілька років полежать ще. Викинути жаль, продавати лінь, грошей там копійки будуть, просто хочеться щоб речі використовувалися, потрапили туди де потрібні, а не лежали мертвим вантажем.

За тиждень, якщо не відкладу це, то напишу звіт що вдалося зробити на наступному тижні. Але очікування у мене від себе мінімальні, 99% що  провтикаю ще один тиждень як завжди.

Дуже сильно втомився. Якось енергії немає ні на що. Життя йде на автоматі, якість обов’язкові речі роблю, на щось більше просто немає сили. Можливо через поганий сон, не знаю.

Щось з цим робити теж немає сил. Хотів сьогодні лягли раніше і ось, час ночі вже. Причому у голові є бажання щось зробити, тобто це наче не депресія, а у тіла сил немає.

Аналізи здавав, вітаміни п’ю, але цього очевидно замало.

Многие а может и все родители уверены что их ребенок особенный, мы не исключение. Но я стараюсь в этом вопросе быть объективным и сравниваю его с другими детьми. Точно можно сказать что мой сын выделяется повышенной по сравнению с другими детьми контактностью и общительностью, он очень коммуникативный.  Он очень быстро знакомится и начинает играть с другими детьми, практически всегда первым спрашивает как зовут и предлагает игры или что рассказывает. Еще у него три бабушки. Родные далеко и видит он их не часто, он сдружился с бабулей из соседнего подъезда, она ходит на работу, а он в это же время ездит в сад. Она кормит его конфетами, он её называет “моя бабушка”.

Еще он знает практически всех детей на площадках рядом и их родителей, я не знаю почти никого. Когда гуляем он часто с кем то здоровается в том числе с мамами своих друзей.

Схоже у житті наступає срака. Незрозуміло, чи то стане погано з роботою, чи щось ще трапиться, десь мабуть до нового року. Якщо ні, то далі має бути якщо не добре то хоча без півроку нормально.

Подивимося.

Відводив молодшого у садок, йшов назад та чомусь прийшла думка та відчуття про те що ця осінь буде особливою. Вона якраз почалася пожовкло листя та сьогодні пішов перший дощ. А практично весь вересень можна рахувати у кліматичне літо.

Подивимось.

Є відчуття що війна завершиться у найближчі півроку. Але-але. Навряд чи це станеться бо відчуття це щось таке неосяжне, ніяке, не маюче під собою ніяких підстав. Я навряд чи маю інтуіцію чи щось таке. Тому не дуже своїм відчуттям довіряю. І вам не раджу.

Якщо так станеться – буде приємна несподіванка, а якщо не станеться – то не буде розчарування. Або буде. Подивимось.

Вчора старший зробив день, сьогодні додав молодший, ніс його у садочок і побачив підозрілі пухирці. Варіантів не багато, у них в дитсадку вже є захворілі діти. Вітрянка. Тижні зо два буде тепер вдома..

Думав його вакцинувати, але то вакцини не було, то часу, то ще чогось.

Старший зламав руку, не дуже вдало, тиждень або два проведе у лікарні. Потім ще вдома буде. Дуже розстроївся. Може обійдеться без операції було б добре.

Чекати було довго тому з лікарні дружина з молодшим поїхала на таксі, молодший ще ніколи не їздив ні на чому крім моєї машини. Тому у таксі стресував і не розумів куди його везуть і чому не я за кермом і чому машина чужа.

Вдома питав дружину коли я приїду, ну хочь заснув без мене.

За останні пару років старший вже третій раз у лікарні, досить вже.

Треба буде щось робити з коліном, походив туди-сюди по лікарні, по браслету 4000 кроків і приїхали, розболілося і почав сильно шкутильгати.

11 років тому ми виїхали з Донецька. Ми прокинулись десь о 4й ранку від того що десь неподалік падав пакет градів. Зібрали речі  які влізли у мій туристичній рюкзак на 80т літрів та сіли на майже останню електричку до Маріуполя. Не пам’ятаю точно, чи на наступний день чи трохи пізніше рейки були підірвані і електрички більше не ходили.

Так 2 тижні тягнуться вже 11 років.

Я живий. Завів новий тег життя з помилок. Під ним будуть пости про життя загалом, зі старими датами. Можливо з цього щось вийде, скоріш за все наврядчи. Ну я хоча б спробую.

Я ще живий. Багато що змінилося, але майже все лишилося як було.

Я еще жив.

Іноді треба уточнювати чи ви підарасом* у клоунів чи клоуном у підарасів*, але зараз все зрозуміло без питань.

Добре коли є визначеність хоча б у чомусь.

*до речі, не всі знають що слово підарас не має жодного відношення до геїв, підарасом може бути хто завгодно, гей, натурал, навіть деякі жінки.

На цій веселій ноті ставимо музику!

Говорят товарища на фото ниже оштрафовали на 51 грн. А еще я слышал про эффект Стрейзанд и то что на слово хуйло поисковики выдают портрет одного президента. Интересно кого будут выдавать поисковики на запрос Гандон, писателя, художника, или может президента какого.

В принципе, из картинки все понятно. Причем на ровном месте. Особенно доставляет сообщение об ошибке – моя значит вкладка упала, ага, а вы типа не при делах. Кстати кнопка восстановить вкладку – ни разу ни одну вкладку не восстановила, помогает только перезагрузка браузера и то не всегда.

Ну и на закуску куча проблем с безопасностью, уязвимости и кукиш вместо обещанной разработчиками конфиденциальности.

АТБ сейчас активно рекламирует новую фичу – заказываешь на сайте забираешь в магазине. Ну и я решил испробовать. Вообще штука удобная, на работе в обед накидал в корзину, вечером зашел в магазин забрал и оплатил. Экономится время.
Сегодня я попробовал и наверное буду пользоваться, но есть пара нюансов.

1. После заказа приходит СМС, что мол заказ собирается.
2. И я логично жду вторую СМС что заказ собран да? Но ее нет
3. Вместо ожидаемой СМС о том что заказ собран приходит оповещение на почту. Лучше все таки присылать вторую смс что заказ готов, вместо смс можно слать сообщения в вайбер и телеграм, если хочется сэкономить.
4. Но почтовый сервер АТБ настроен немножко коряво и джимайл бросает письмо в спам.
5. В итоге о собранном заказе я узнал уже из звонка от живого человека вечером, после того как сходил и купил что нужно.
6. Поэтому теперь у меня две пачки сметаны.

Заказ я сходил забрал, когда подошел к охраннику он не спросил ничего – ни фамилии, ни номера заказа, сказал подождите – и тут я напрягся – вся система придумана как раз для того чтоб не надо было ждать, и обычно это подождите означает 10-15 минут тупежа в лучшем случае. Но нет, мне повезло через минуту вынесли мой заказ, за эту минуту я догадался почему охранник ничего не спросил – заказ один, не спешит народ пользоваться технологиями будущего.

Если вдруг это прочтет кто-то из админов АТБ – настройте DMARC и DKIM и ваша почта практически перестанет попадать в спам у получателей.

Ну или шлите одну СМС что заказ готов, СМС о том что он собирается не несет никакой полезной информации.